опис виховної системи класу

Орієнтаційно-цільовий компонент (стратегічна  ціль, державна стратегія виховної політики,  генеральна мета виховання; етапи становлення та розвитку виховної системи; конкретизація цілей виховання відповідно етапів виховання, місце і роль класу у виховному просторі освітнього закладу)

       Як відомо, стратегія - це спосіб дій у ситуації, коли для прямого досягнення основної мети недостатньо наявних  ресурсів. Завдання стратегії - це ефективне використання наявних ресурсів для досягнення основної мети. Тому всю роботу з класним колективом я спрямовую на досягнення мети - виховання громадянина, патріота;  інтелектуально розвиненої, духовно і  морально зрілої особистості, здатної протистояти асоціальним впливам, творити себе і оточуючий світ.  

Процес становлення незалежної  демократичної України  з її прагненням стати повноправним членом європейської спільноти передбачає всебічне утвердження в суспільному та індивідуальному бутті цивілізованого життя на основі загальнолюдських цінностей та духовних, моральних і культурних засад українського народу. Тому мета сучасного освітнього процесу -  не тільки сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів, а й формувати  громадянина, патріота; інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову  протистояти асоціальним впливам,  справлятися з особистими  проблемами, творити себе і оточуючий світ. Майбутнє України належить молоді. Якою буде молодь, якою буде її життєва позиція,  які  цінності  будуть  у її свідомості таким курсом і піде наша країна.

       Тому  генеральна  мета виховання моїх учнів  - це виховати людину гуманну, творчу, відповідальну, з активною життєвою позицією, з почуттям власної гідності, чесну, толерантну, працелюбну, людину-патріота. Тільки так можна буде розраховувати на поліпшення ситуації  в суспільстві. Активна життєва позиція, в нашому розумінні, – це така система особистих цінностей людини, яка спонукає її до позитивної, морально впевненої,

соціально-орієнтованої активної діяльності. Дії такої людини мають корисний вплив, як на саму людину, так і на суспільство в цілому.

       Починаючи з дитячих садків, шкіл, позашкільних освітніх закладів в голови дітей та підлітків потрібно вкладати розуміння та спонукання до активної життєвої позиції і підтримувати цей постулат протягом всього життя. Беручи до уваги європейський досвід, ми бачимо, що маємо побудувати таку систему цінностей, в якій пасивність, інертність, байдужість та скептицизм засуджуються суспільством.

    У кожній дитині я бачу Людину, вірю в неї, у її розум,  добре серце, безкорисливість і неповторність, тому до кожної дитини намагаюсь знайти індивідуальний підхід.  Я намагаюся залучати учнів до різних форм творчої та суспільно корисної діяльності, зокрема : пізнавальної, оздоровчої, трудової художньо - естетичної, спортивної, пропагандистської, ігрової, культурної,  екологічної, що організовуються у години дозвілля, тобто у позакласний час.

Для досягнення означеної мети я ставлю перед собою   такі завдання:

·                   Організація виховного процесу на засадах проектної педагогіки;

·                   Створення програми  виховання  з урахуванням  індивідуально-педагогічних можливостей моїх,  як класного керівника,  батьків, а також результатів вивчення рівнів фізичного, соціального, психічного та духовного розвитку учнів;

·                    Змістовне наповнення програми виховання з  урахуванням вікових особливостей учнів;

·                   Задоволення базових потреб особистості вихованця ( фізіологічних потреб, потреби в безпеці, любові та прихильності, визнанні та оцінці, самоактуалізації ).

·                   Реалізація у процесі роботи особистісно  орієнтованого, діяльнісного, системного, творчого та компетентнісного підходів до організації виховного процесу.

·                   Створення належних умов для особистісного зростання кожного вихованця  ( створення ситуації успіху та підтримки), його психолого-педагогічний супровід;

·                   Співпраця з органами учнівського самоврядування.

       Будь-яка виховна система проходить у своєму розвитку чотири етапи:

 1) етап становлення; 2) етап відпрацювання системи; 3) етап завершальний, кінцевого оформлення системи; 4) етап оновлення системи, її перебудови.

     Головна мета першого етапу — вироблення нового педагогічного мислення, формування колективу однодумців.  На цьому етапі я визначаю цілі, розробляю головні орієнтири. В  педагогічному  пошуку формую стилі взаємин між усіма учнями класу,  добираю технології, започатковую традиції.  Основними методами становлення є переконання, вимога, перспектива. Досягаю результатів через трикутник учень-батько-вчитель. 

     На другому етапі — відпрацювання системи — відбувається розвиток шкільного колективу, органів самоуправління. На цьому етапі я  затверджую системостворювальні види діяльності, пріоритетні напрями функціонування системи, відпрацьовую найбільш ефективні педагогічні технології.   Адже, саме класний керівник має бути ініціатором в організації життєдіяльності шкільного колективу.

  На третьому етапі — завершальному — система стабільно функціонує, кріпнуть системні зв’язки, життя в класі упорядковується, виховна система працює в заданому режимі. Класний  колектив представляє собою співтовариство дітей, об’єднаних спільною метою, спільною діяльністю, взаєминами співробітництва, творчості. У центрі уваги — виховання вільної, гуманної, духовної особистості, розвиток демократичного стилю керівництва та взаємин.  Основні методи — самовиховання, перевиховання, самоуправління, саморозвитку, самоконтролю, самооцінювання. Створення системи завжди пов’язано з прагненням її елементів до впорядкованості, цілісності. Таким чином, становлення виховної системи завжди є процесом інтеграційним.

Однак інтеграція існує одночасно з протилежною тенденцією до дезінтеграції, зростанням незалежності різних елементів системи, порушення взаємодії між ними. Розв’язання суперечностей між інтеграційними і дезінтеграційними процесами є рушійною силою розвитку виховної системи. Тому на четвертому етапі розвитку виховної системи навчального закладу відбувається її перебудова: революційним або еволюційним шляхом. І тут завжди присутній класний керівник. При розв’язанні всіх ситуацій, які виникають в ході шкільного життя учні мають підтримку з мого боку. Я завжди готова прийти їм на допомогу, і вони це добре відчувають.

    На кожному етапі розвитку виховної системи я ставлю перед собою конкретні цілі та  задачі:      

·                   Вивчення  індивідуальних особливостей учнів, їх  інтересів   та потреб.

·                   Формування  активного  ставлення до суспільного життя.

·                   Вивчення соціальних умов, в яких знаходиться кожен учень.

·                   Формування  ціннісного  ставлення до свого здоров’я.

·                   Виховання ціннісного ставлення до себе; до сім’ї, родини, людей;  до праці; до природи;до культури і мистецтва; до суспільства і держави.

·                   Формування  активного ставлення до суспільного життя.

·                   Виховання   позитивних  рис характеру: відповідальності, чесності, толерантності, співпереживання, старанності, шанобливого ставлення до старших, дисциплінованості.

·                   Розвиток   лідерських  якостей старшокласника.

·                   Виховання  культури  поведінки, бережливого ставлення до природи, мотивації  до праці.

         Я працюю в школі вже не перший десяток років. Випустила зі школи вже не один випуск. Моїх учнів пам’ятаю і люблю, вони також з повагою ставляться до мене, моєї сім’ї. Ми часто зустрічаємося з ними вже після закінчення школи. Разом проводимо години дозвілля, багато подорожуємо. На традиційному вечорі зустрічі з випускниками є про що згадати. (Додаток №    ).

    Зараз я працюю  класним керівником 10-А класу. Колектив добре згуртований.  Клас займає  важливу роль  і місце у виховному просторі школи, тому що мої учні  активні, відповідальні, ініціативні, та є активними членами   шкільного самоврядування. В класі  навчається голова Учнівської ради Котелівського НВК. Саме тому ввесь класний колектив вболіває за успішне розв’язання всіх проблем, досягнення гарних результатів в навчанні, спорті, позакласній та позашкільній роботі. Активно відгукується на всі заклики та з ентузіазмом виконує поставлені завдання. Бере участь у всіх акціях, які проводяться в школі, сприяє організації дозвілля та спортивних заходів. Мої учні прислухаються до думки класного керівника, хоча мають право на власну точку зору, і я з цим теж рахуюся. В класі діє принцип «суб’єкт – суб’єктної взаємодії».

Гносеологічно-аксіологічний (змістовий) компонент (досягнення стратегічних цілей у вихованні через конкретизацію завдань у контексті педагогічної проблеми, над якою  працюю)

    Класний керівник – це людина, яка вміє знаходити індивідуальний підхід до кожного учня і користуватися цим при створенні здорової атмосфери в колективі і становленні кожного учня як особистості.  Тож я завжди намагаюсь знайти індивідуальний  підхід  до кожного  шляхом залучення всіх учнів в проектну діяльність, де кожен отримує  своє завдання, і він розуміє,  що його діяльність важлива.  Так при підготовці будь – якого заходу в класі, кожен учень отримує конкретне завдання, яке є складовою одного цілого, і без якого не існуватиме ввесь захід. В такому міцному ланцюжку і проходить підготовка, і саме такий підхід дає гарний результат.

   Основні  орієнтири виховної роботи - це виховання в учнів ціннісного  відношення до життя. Ціннісне ставлення особистості до суспільства та держави виявляється у патріотизмі, правосвідомості, політичній культурі та культурі міжетнічних відносин. У старшому шкільному віці пріоритетними рисами ціннісного ставлення до Батьківщини є відповідальність, дієвість. Тому я намагаюся свою роботу направити так, щоб мої старшокласники не лише ідентифікували себе з українським народом, але й прагнули жити в Україні, пов’язали з нею свою долю, служили Вітчизні на шляху її національного відродження;  поважали Конституцію України і дотримувалися Законів; володіли рідною та державною мовою; визнавали пріоритети прав людини, поважали свободу, демократію, справедливість. 

        Почуття поваги та гордості до рідного краю, народу, мови виховую як щодня, так і при проведенні виховних справ. Зокрема ми розглянули такі теми: «Можна все на світі вибирати сину, вибрати не можна тільки Україну», «Патріотизм – нагальна потреба України та кожного українця», «Україна – єдина країна»… (Додаток №    )

       Наступним орієнтиром в моїй виховній роботі є ціннісне ставлення до сім’ї, родини,  людей, яке виявляється у моральній активності особистості, прояві відповідальності, працелюбності, чесності, справедливості, гідності, милосердя, толерантності, совістливості, терпимості до іншого, доброзичливості, готовності допомогти іншим, обов’язковості, добросовісності, ввічливості, делікатності, тактовності; вмінні працювати з іншими; здатності прощати і просити пробачення, протистояти виявам несправедливості, жорстокості. Я намагаюся досягти того, щоб у моїх учнів кількість виконуваних ними соціальних ролей  збільшувалась, щоб зростала відповідальність за дії та вчинки.          (Додаток №   ).
       Сформованість життєвих компетенцій, вміння орієнтуватися та адаптуватися у складних життєвих ситуаціях, розв’язувати конфлікти на основі принципів толерантності – ось основні напрямки роботи при вихованні ціннісного ставлення до себе.  На цьому етапі, окрім бесід, диспутів, тренінгів,  я практикую проведення дводенних   туристсько - краєзнавчих експедицій з використанням туристського спорядження та облаштування бівуаку:екскурсія до Карпат з підкорення гори Говерла, до міста Львова, до м.Яремче-Ворохта, до Національного дендропарку  «Софіївський заповідник»…Теми, які обговорюємо під час екскурсій; «Моральний ідеал і його місце в житті людини», «Що таке щастя?»  «Бережи честь змолоду», « Заговори, щоб я тебе побачив», «І буде син, і буде мати, і будуть люди на землі», «Інтернет не лише твій друг», «Духовні потреби та ідеали мого «Я»,  «Відшукай себе серед інших».

Старшокласник  - майбутній випускник. Тому, готуючи учнів до професійного самовизначення, виховуючи вміння планувати, регулювати і контролювати навчальну і трудову діяльність особливу увагу приділяю ціннісному  ставленню до праці. Організовую диспути «Чи обов’язково бути студентом?» «Ти і ринок праці», «Шлях до свого майбутнього»

            Організаційно-педагогічний компонент (педагогічні умови ефективності виховного процесу)

         Серцевиною виховного процесу є особистість – її нахили, здібності, потреби, інтереси, соціальний досвід, самовідданість, характер.  Розвиток творчої ініціативи, активності особистості відбувається тоді, коли класний керівник і вихованець діють разом, об’єднуючись спільною метою, спільними життєвими турботами, та будують свої відносини на основі співробітництва і довір’я. Тому я намагаюсь вести своє керівництво тактовніше і гнучкіше, допомагаю школярам знаходити потрібні, корисні заняття до душі, організовувати позаурочний час, дозвілля, сприяти самовихованню.  Можна сказати, що вся система моєї виховної роботи спрямована на те, щоб без фізичних і психічних перевантажень вихованців, на основі позитивних емоцій, оптимістичного ставлення до життя, виховати високоморальну, високодуховну особистість, допомогти їй реалізувати себе як індивідуальність, навчити виробляти свою активну  позицію в житті, пізнати і зрозуміти себе і оточуючих, бути здатною до самореалізації, самовираження, самоорганізації.

        Успішно діє в класному колективі учнівське самоврядування. Кожна комісія та комітет відповідально відноситься до своїх обов’язків.  Актив класу формується за спільним вибором учнів і змінюється щороку, іноді не повним складом.

       На класних зборах заслуховуємо інформацію про роботу учнівського самоврядування і плануємо роботу надалі. Для забезпечення комфортного перебування вихованців у школі, з метою підвищення їхніх навчальних досягнень та успішної адаптації в колективі тісно співпрацюю з практичним психологом та соціальним педагогом, адміністрацією, учителями-предметниками. (Додаток №      ).

  Оскільки родина, її цінності є складниками суспільства, яке будується на родинних принципах співжиття, то важливою ланкою у системі виховної роботи є взаємодія з батьками учнів. Переконана в тому, що єдність виховних впливів закладу освіти і сім’ї не лише гарантує розумну спрямованість виховного процесу, але й збільшує його силу, його можливості. Завдяки системній роботі з батьками, їхній активній участі у навчально-виховній діяльності, соціально-педагогічній роботі, психолого-педагогічній просвіті, спостерігається продуктивна, цілеспрямована співпраця, взаємна доброзичливість і повага. Батьки учнів – це активні учасники процесу виховання  всебічно розвиненої,  гармонійної особистості дитини. Для роботи з батьками  використовую різні форми співпраці: батьківський лекторій, поради батькам,  спільна діяльність у творчих об'єднаннях різної спрямованості, родинні свята, екскурсійні поїздки, допомога в зміцненні матеріально-технічної бази школи, участь батьків в роботі ради школи, батьківського комітету школи, творчий звіт роботи учнівського самоврядування  класу перед батьками. 

Тільки взаємодія всіх учасників виховного процесу забезпечує педагогічні умови ефективного виховання школярів. Адже першим і найважливішим чинником виховання є сім’я, другим важливим чинником є школа, яка сьогодні покликана, в першу чергу стати осередком виховання. Тому всю виховну роботу я спрямовую на те, що виховання дітей як в сім’ї , так і в школі повинно враховувати індивідуальні здібності і нахили, здійснюватись рідною мовою, в атмосфері доброзичливості і взаєморозуміння, з опорою на народні і  сучасні педагогічні надбання, національну і світову культуру, вселюдські і національні моральні цінності.

      Практично-діяльнісний компонент (стратегії та методи виховної роботи, організаційні форми – індивідуальні, групові, колективні, масові; спілкування, тактика та стиль діяльності класного   керівника)

        Успішність виховання школярів великою мірою залежить від особистості вчителя, який має володіти високими моральними якостями, ґрунтовними знаннями, педагогічними технологіями, здатністю отримувати додаткові знання, необхідні для практичної діяльності.  За роки педагогічної діяльності   була  класним керівником трьох випусків. В даний час я класний керівник 10-А класу. Більшість учнів мого класу  навчаються на достатньому та високому рівнях, кожен індивідуальність, особистість, тому лідерів у класному колективі багато. Мої учні – актив школи, члени учнівської ради. Пізнавальна діяльність учнів у старших класах характеризується новими вміннями і розвиненими здібностями. Соціальні мотиви старшокласників стають більш диференційованими і дієвими, що зумовлює використання у роботі з ними таких форм роботи: диспут, брифінг, відверта розмова, етичний тренінг, ярмарок професій, конкурс, ділова зустріч.

         На мою думку, класний керівник – це не робота, це – покликання. Маючи ненормований і не прогнозований день, напружене і складне життя, як і саме виховання, класний керівник  завжди в центрі уваги, учні звертаються саме до нього зі всіма труднощами і розчаруваннями, запитують поради і довіряють свої таємниці. І коли ти з класом досягаєш такого взаєморозуміння  - ти отримуєш задоволення від своєї професії. Якість виховного процесу, його результати  певною мірою  залежать від педагога, його теоретичної  підготовки, педагогічної та методичної майстерності.

В процесі моєї роботи створився  певний стиль відносин з дітьми:

•                    Не забороняти, а направляти;

•                    Не управляти, а співуправляти;

•                    Не змушувати, а переконувати;

•                    Не командувати, а організовувати;

•                    Не обмежувати, а надавати  свободу вибору.

Адже саме такими є вимоги особистісно зорієнтованого методу навчання та виховання учнів.  Виховна діяльність класного керівника є важливою і відповідальною, тому намагаюсь проводити виховні години в атмосфері добра, взаємодопомоги, взаємоповаги, доброзичливості, толерантності.

      У роботі з вихованцями застосовую активні та інтерактивні методи виховання, технологію педагогічної підтримки та партнерства, що дає позитивні результати, бесіди на морально – етичні теми, тренінги, тестування, вікторини, усні журнали, ділові ігри, «метод проектів». Тренінгові заняття, проектні технології створюють унікальні передумови для розвитку ключових компетенцій і самостійності вихованців, стимулюють їхню природну допитливість й творчий розвиток:

o   Індивідуальні: відверта розмова, тематичний діалог, фоторепортаж;

o    Групові: тестування, етичний тренінг, диспут, трудові загони, презентації, круглий стіл, вернісаж;

o    Масові: тематична дискотека, екскурсії, похід, проект,інтернет-шоу, турнір, акція, змагання, спартакіада ігор.

Діагностико-результативний компонент

Діагностико-результативний компонент  включає в себе  критерії ефективності виховної системи та методи і форми вивчення  її результативності:

·                   Рівень вихованості учнів.

·                   Захищеність і комфортність підлітка в класі.

·                   Сформованість  учнівського колективу.

·                   Участь в конкурсах, олімпіадах, змаганнях.

·                   Стосунки колективу з іншими классами та учнями інших шкіл.

·                   Місце класу в загальношкільному середовищі.

·                   Задоволеність учнів та їх батьків життєдіяльністю  у класі.

·                   Рівень самоврядування.

          Під   результатами виховного процесу розуміють ті зміни, які відбулися з учасниками педагогічного процесу і у відносинах між ними. Ефективність виховного процесу визначається мірою співвідношення поставлених цілей, прогнозованого результату і реально досягнутого. Якщо порівняти колектив мого класу п’ять років тому і тепер, то зміни відбулися значні. В класі навчається чимала частина учнів, чиї батьки за  кордоном, тому ввесь виховний тягар впав на плечі школи, класного керівника. Діти подорослішали, знайшли своє місце в шкільному житті, дехто продовжив навчання в інших навчальних закладах. Домашню сім’ю замінила шкільна сім’я.

    У практиці виховної роботи з класним колективом  на певному етапі діагностичної роботи використовую поради та пам’ятки з самовиховання  та самоосвіти. Свої міркування записую у спеціальний зошит  «Психолого-педагогічних спостережень за учнями».  Опрацьовую анкети і різні методики, і після цього добре знаю інтереси кожного учня. За допомогою анкет збираю відомості про дітей та їх батьків, дізнаюсь про здоров’я, нахили та уподобання учнів. Це допомагає мені вибирати теми для класних годин, планувати виховну роботу в класі. Для вивчення учнів класу я використовую такі діагностики:

·                   Спостереження.Метод опитування. Бесіди.Анкетування.Аналіз документів. Тести.

Після опрацювання раджуся з соціально-психологічною службою, яка надає практичні поради та рекомендації з наболілих проблем і успішно їх вирішуємо.

Структурно-функціональна чи організаційно-педагогічна модель системи

         Велику роль у розвитку особистості відіграє  створення такої  моделі виховної системи класу, коли кожний учасник навчально – виховного процесу має можливість реалізувати свої здібності і таланти. При моделюванні виховної системи в класі я спиралася на загальні ознаки трактування поняття  «виховання»  (Виховання – цілеспрямована дія на вихованця, що носить соціальну спрямованість; створення умов для засвоєння дитиною певних норм стосунків; освоєння людиною комплексу соціальних норм). А також врахувала і  добре вже відому гуманістичну виховну систему – систему В. А. Караковського: обов'язкове створення внутрішкільного колективу; присутність елементів самоврядування усередині нього; впровадження Комунарської методики, основною метою якої була підготовка до колективної праці.  Завдяки якій учасники навчально- виховного процесу повинні були навчитися спільно працювати, займатися колективною творчістю, тобто спільна праця  повинна була сприяти розвитку особистості дитини та розвитку у дитини адаптації до різних життєвих ситуацій. Дуже часто у Караковського  застосовувалася методика колективних творчих справ.  Згідно його методики виховання також повинно бути системним і має застосовуватися комплексний підхід у вихованні, що призвело б до більшої ефективності праці вихователя.

В.А.Караковський,  по-моєму, намагався впровадити дієві методи в роботу школи,  опираючись  на особистісні особливості дітей, розвивав комунікативні  здібності учнів, намагався прилучити до процесу освіти не тільки дітей, але і їх батьків. Організація виховного процесу в моєму  класі  базується на наступних принципах:

·                   Вивчення вікових і індивідуальних особливостей учнів, міжособистісних відносин.

·                   Орієнтація на рівень розвитку, соціальний досвід і потреби окремого учня,  індивідуальне стимулювання.

·                   Створення ситуації успіху.

·                   Індивідуальна і колективна робота по залученню учнів в діяльність.

·                   Створення середовища, що формує терпимість до чужої думки.

·                   Виховання поваги до прав інших людей, людської гідності.

·                   Розвиток в кожній дитині самостійності, ініціативності, відповідальності, творчості.

·                   Виховна система класу і школи нероздільні і взаємодоповнюючі, тому в нашому НВК вони мають три спільні компоненти: організація роботи учнівського самоврядування, вибір та реалізація колективних творчих справ, родинно-педагогічна підтримка.

                   Модель виховної системи класу

   Уважно вивчивши науково - методичну літературу, провівши дослідно-експериментальну роботу і застосувавши теоретичні методи дослідження, вони зуміли виявити компоненти виховної системи класу, які слід віднести до розряду найбільш істотних і важливих. 
Їх виявилося п'ять: 
1. Індивідуальна - груповий; 
2. Ціннісно - орієнтаційний; 
3. Функціонально - діяльнісний; 
4. Просторово - тимчасовий; 
5. Діагностично - результативний. 

Індивідуальна - груповий - являє собою співтовариство дітей та дорослих, об'єднаних спільною життєдіяльністю в рамках навчального класу.Він складається з кількох елементів: 
- Класного керівника; 
- Учнів класу; 
- Батьків учнів; 

Ціннісно - орієнтаційний - являє собою сукупність наступних елементів: 
- Ключова ідея задуму системи; 
-Мета і завдання виховання; 
-Перспективи життєдіяльності класного співтовариства; 

- Принципи побудови виховної системи та життєдіяльності класу.

Функціонально - діяльнісний - складається з таких елементів як: 
- системоутворюючий вид діяльності, форми і методи організації спільної діяльності та спілкування; 
-Основні функції виховної системи; 
- Педагогічне забезпечення життєдіяльності класного співтовариства та самоврядування в ньому. 

Просторово - часовий - складається з таких елементів, як: 
-Емоційно - психологічна, духовно - моральна і предметно - матеріальне середовище життєдіяльності і розвитку учнів; 
- Зв'язки і відносини класного співтовариства з іншими спільнотами дітей і дорослих; 
- Місце і роль класу у виховному просторі освітнього закладу; 
- Етапи розвитку виховної системи.

Діагностично - результативний - включає в себе наступні елементи: 
- Критерії ефективності виховної системи; 
- Методи і прийоми вивчення результативності виховної системи.